Що означає «дихаючий» матеріал
Коли говорять, що матеріал «дихає», найчастіше мають на увазі його паропроникність — здатність пропускати водяну пару. Іноді сюди ж приписують і повітропроникність, але це два зовсім різні поняття:
- Паропроникність – це здатність матеріалу «пропускати» вологу у вигляді пари;
- Повітропроникність – це можливість руху повітря через структуру матеріалу.
Цегла хоч і має певну пористість, але не призначена для циркуляції повітря, як повноцінна вентиляція. Для стін важливий саме рух вологи, а не повітря. І навіть матеріали з високою паропроникністю не створюють активного повітрообміну — цим займається вентиляція.
Чи може цегла регулювати вологість у приміщенні
Щоб зрозуміти, чи «дихає» цегла, варто подивитися на її структуру. Цегла — досить щільний матеріал з мікроскопічними порами. Ці пори дійсно можуть вбирати вологу, але вкрай повільно й у обмеженому обсязі. При цьому цегла здатна трохи віддавати вологу назад у повітря за умов сухості в приміщенні. Однак ці процеси настільки повільні, що говорити про реальний вплив на вологість у домі не зовсім коректно.
Навіть найпористіший газоблок або пориста цегла не замінять продуманої системи вентиляції та гідроізоляції. Без них конденсат, вогкість і пліснява все одно з’являтимуться.
Що насправді впливає на вологість у будинку
Найнадійніший спосіб контролювати вологу в будинку – це якісна вентиляція. Ні цегла, ні газоблок, ні навіть натуральне дерево не впораються із завданням видалення надлишкової вологи так, як це робить вентиляційна система.
Якщо вентиляція не працює або відсутня, волога накопичуватиметься, незалежно від того, чи «дихають» стіни.
Точка роси – це температура, за якої водяна пара перетворюється на рідину. Якщо теплоізоляцію зроблено неправильно, волога може конденсуватися всередині стіни. Це призведе до зволоження навіть найбільш «дихаючого» матеріалу.
Теплоізоляція, як і гідроізоляція, захищає будинок від зовнішньої вологи та допомагає запобігти її накопиченню всередині.
Припустимо, цегла може вбирати вологу — але чи має це значення, якщо вона вкрита штукатуркою, фарбою або облицьована плиткою? Більшість оздоблювальних матеріалів мають низьку паропроникність, а отже, заважають будь-якому «диханню». Навіть найсучасніші дихаючі штукатурки лише частково пропускають пар — і тільки в комплексі з іншими заходами.
Чому цегла все ж може впливати на мікроклімат
Завдяки своїй високій теплоємності, цегла акумулює тепло і повільно його віддає. Це означає, що в літню спеку стіни довше залишаються прохолодними, а взимку зберігають тепло, створюючи стабільну й комфортну температуру в будинку. Така властивість дозволяє зменшити добові коливання та зробити клімат усередині будівлі більш сталим.
Ще одна важлива якість цегли — її здатність пропускати водяну пару. Це так звана паропроникність. Цегла не є герметичною, і це добре: вона дозволяє волозі частково випаровуватись через стіни, що допомагає регулювати рівень вологості в приміщенні. Завдяки цьому всередині дому легше підтримувати здорову атмосферу, зменшується ймовірність появи плісняви та конденсату.
Цегляні стіни добре ізолюють від зовнішнього шуму. Це особливо важливо в міських умовах або в місцях із високою щільністю забудови. Товсті цегляні конструкції створюють відчуття затишку та захищеності, що позитивно впливає на загальне відчуття комфорту в приміщенні.
Не менш важливим фактором є й екологічна безпека цегли. Вона виготовляється з натуральних матеріалів — глини, піску та води — без використання токсичних речовин. Це робить її безпечною як для людини, так і для навколишнього середовища. Цегла не виділяє шкідливих випарів навіть при сильному нагріванні, а отже, повітря в приміщенні залишається чистим.
Також цегла стійка до вогню, перепадів температури й вологи, завдяки чому мікроклімат усередині будівлі зберігається стабільним навіть при різких змінах погоди. Ці якості роблять цеглу ідеальним матеріалом для будівництва не лише з точки зору міцності, а й з точки зору створення комфортного середовища для життя.
Види цегли та їхні властивості
Незважаючи на простоту форми, існує безліч видів цегли, кожен з яких має свої унікальні властивості та області застосування, причому можна виділити чотири найбільш поширені категорії:
- Рядова цегла призначена для виконання основних несучих і огороджувальних конструкцій. Її часто називають черновою або будівельною, оскільки вона використовується всередині стін, які згодом покриваються штукатуркою або іншими облицювальними матеріалами. Зовнішній вигляд такої цегли може бути неідеальним — допускаються нерівності, шорсткості та відхилення за кольором. Основне завдання будівельної цегли — забезпечити міцність, довговічність і стійкість будівлі. Вона добре переносить морози, має достатню щільність і стійка до деформацій. Така цегла може бути повнотілою або пустотілою, що впливає на теплоізоляційні властивості та вагу конструкції;
- Лицювальна цегла відрізняється від будівельної насамперед своїм зовнішнім виглядом. Вона має рівну поверхню, чітку геометрію та може бути пофарбована в різні кольори. Її виготовляють з відібраної глини з використанням спеціальних добавок, які покращують естетичні та експлуатаційні характеристики. Таку цеглу застосовують для зовнішнього оздоблення будівель, оформлення фасадів, колон, арок і декоративних елементів. Окрім привабливого зовнішнього вигляду, вона стійка до атмосферних впливів, не вигоряє на сонці та не боїться вологи. Її вартість вища порівняно з будівельним варіантом, проте це виправдано високою якістю та тривалим терміном служби;
- Пресована цегла виготовляється шляхом вібропресування цементно-піщаної суміші або суміші з вапняком. На відміну від випалених видів, цей матеріал не піддається термічній обробці, що робить його екологічним і більш стійким до механічних навантажень. Вона має високу щільність, чітку форму й насичений колір, який зберігається завдяки використанню пігментів. Таку цеглу часто застосовують для облицювання будівель, влаштування парканів, стовпів і ландшафтних елементів. Вона стійка до морозів, впливу вологи та не втрачає декоративних властивостей навіть після кількох років експлуатації. Однак через високу щільність цей матеріал має більшу вагу та вимагає посиленого фундаменту;
- Вогнетривка цегла призначена для експлуатації в умовах високих температур. Її виготовляють із вогнетривкої глини з додаванням шамоту, що дозволяє витримувати нагрів до 1400 градусів і вище. Така цегла не тріскається при різких температурних перепадах і довго зберігає свої властивості. Вона незамінна при будівництві камінів, печей, мангалів, а також використовується в промисловості. Зовні вона може відрізнятися за кольором і текстурою від звичайної цегли, але її головна перевага – це висока термостійкість і безпечність в експлуатації.
Які матеріали сприяють кращій «повітропроникності» цегляної кладки
Для забезпечення гарної повітропроникності цегляної кладки важливу роль відіграють як склад самої кладки, так і оздоблювальні матеріали, що застосовуються в будівництві. Перш за все, варто зазначити, що традиційні розчини на основі вапна забезпечують більш високу здатність стін пропускати водяну пару. На відміну від цементних розчинів, які створюють щільний бар'єр, вапняні склади дають змогу волозі вільно виходити з кладки, знижуючи ризик появи цвілі та вогкості. Іноді застосовують цементно-вапняні розчини - вони поєднують достатню міцність з помірною повітропроникністю і тому часто використовуються в сучасному будівництві.
Матеріал цегли також має значення. Керамічна цегла, особливо повнотіла, має хороші паропроникні властивості і є оптимальним вибором для стін, яким потрібно «дихати». Пористі керамічні блоки, за рахунок своєї внутрішньої структури, ще краще справляються з відведенням водяної пари. Силікатна цегла, навпаки, менш повітропроникна і здатна накопичувати вологу, що може бути небажано в умовах змінної вологості.
Великий вплив на здатність стіни «дихати» має фінішне оздоблення. Якщо використовувати паропроникні штукатурки, наприклад, на мінеральній або вапняній основі, кладка зберігає можливість відведення водяної пари. Також добре себе показують силікатні або вапняні фарби, які не закупорюють поверхню. На відміну від них, акрилові або латексні покриття, як і плівки на основі синтетичних смол, практично повністю блокують парообмін, перетворюючи стіну на паронепроникний бар'єр. Це може призвести до накопичення вологи в товщі стіни і погіршення мікроклімату в приміщенні.
Важливо також враховувати конструктивні особливості кладки. У разі використання облицювальної цегли або вентиляційних фасадів слід передбачати зазори між облицюванням і основною стіною. Наявність вентиляційних продухів у нижній і верхній частині кладки забезпечує рух повітря всередині стінового пирога і сприяє видаленню вологи.
Розвінчання основних міфів про «дихання» цегли
Вислів: «цегла дихає» звучить переконливо, викликає асоціації з природним мікрокліматом, свіжим повітрям і комфортною вологістю в будинку. Однак за цією фразою найчастіше криється нерозуміння фізичних властивостей матеріалів.
Перший і, мабуть, найпоширеніший міф — цегла здатна самостійно регулювати вологість усередині приміщення. Багато хто вважає, що стіни з цегли працюють як губка: вбирають надлишки вологи і віддають її назад, коли повітря стає занадто сухим. Насправді все значно прозоріше. Цегла дійсно має пористу структуру, але ця пористість незначна й абсолютно не призначена для повноцінного повітрообміну. Матеріал може трохи вбирати вологу з повітря, особливо в умовах високої вологості, але швидкість і об’єм цього процесу настільки малі, що вони не мають реального впливу на мікроклімат.
Наступне хибне уявлення — цегляні будинки не потребують вентиляції. Тут важливо розуміти, що вентиляція – це насамперед організований рух повітря. Вона забезпечується спеціальними системами, каналами, витяжками, а не властивостями самих стін. Без належної вентиляції в будь-якому будинку, незалежно від матеріалу стін, буде накопичуватися волога, що призведе до сирості, утворення плісняви й погіршення загального комфорту. Очікувати, що цегла самостійно виведе зайву вологу, — означає ігнорувати основи будівельної фізики.
Порівняння цегли з деревом також нерідко призводить до неправильних висновків. Дехто стверджує, що цегла краща, бо вона також «дихає», але при цьому міцніша й довговічніша. Однак дерево дійсно здатне брати участь у природному вологообміні завдяки своїй клітинній структурі, тоді як цегла має низьку паропроникність. Якщо говорити науковою мовою, паропроникність цегляної кладки в десятки разів нижча, ніж у дерева або сучасних паропроникних утеплювачів. Тому порівнювати їх у цьому аспекті некоректно.
Окремо варто торкнутися міфу про те, що цегляна кладка забезпечує природну вентиляцію. Багато хто вважає, що через мікропори та шви між цеглинами повітря може вільно циркулювати. Насправді цегляна стіна – це щільна й важка конструкція, яка не пропускає повітря. Якщо в приміщенні немає спеціально організованого повітрообміну, свіжого повітря не буде, а вентиляційні властивості цегли – це не більше ніж гарна легенда.
Втім, це не робить цеглу поганим матеріалом. Вона як і раніше залишається одним з найнадійніших і довговічних варіантів для будівництва. Вона стійка до зовнішніх впливів, добре зберігає тепло, має чудову звукоізоляцію й ідеально підходить для створення міцних і капітальних конструкцій. Просто не варто очікувати від неї того, чого вона не може — наприклад, здатності самостійно вентилювати приміщення.
На завершення можна сказати: цегла не «дихає» у буквальному сенсі, як це часто подається. Це міф, який більше існує в розмовах, ніж у реальній практиці. Комфортний мікроклімат у будинку залежить не від того, чи «дихають» стіни, а від того, наскільки грамотно спроєктовані системи вентиляції, утеплення та осушення. Тому при виборі будівельних матеріалів важливо орієнтуватися на факти, а не на усталені хибні уявлення.
Справжня вентиляція в будинку – це грамотно спроєктована та встановлена система повітрообміну, а не вибір того чи іншого стінового матеріалу. Цегла як і раніше залишається міцним, довговічним і стійким будівельним рішенням, але при цьому важливо тверезо оцінювати її властивості й не покладатися на міфи.
